Народжений в період національної неволі в Великопольщі, вихований батьками у національному та католицькому дусі Роман Нєвітецький вирішив реалізувати своє священиче та монаше покликання у салезіянів. Його формація і наука були перервані мобілізацією до пруського війська після вибуху І світової війни, з котрої він після п’яти років повернувся воєнним інвалідом. Досяг вимріяного священицтва в 1926 році свяченями у Турині. У своїй священичій праці о. Нєвітецький зосередився на дидактично-виховних осередках, в основному він був настоятелем в Погжебєню у Верхій Сілезії і в Дашаві біля Стрия. В червні 1940 р. його арештувало НКВС. Був вивезений у Карело-Фінську Радянську Республіку, де через півтора року помер внаслідок жахливих побутових умов та праці у таборі. Тільки в 1946 р. оо. Салезіяни дізналися про час і місце смерті о. Романа Нєвітецького.